шлунок наповнений безпричинними розмовами
голова кишить давніми спогадами
все, що здавалось стабільним - в історії
ідіотськими днями чекаєш ейфорії
що безмежно забуте, неповністю прощене
чекає на вході
що безцінно болюче і вкрадене з сповіді
іде за тобою
твоїми ж словами повернене
твоїми ж бажаннями прокинуте
таким ж ідіотськими розмовами
такими ж ідіотськими історіями
розпочате те, що було так міцно забуте
ночі твоїми думками написані
а дні твоїми мріями здобуті
у снах найстрашніші теорії
наяву прожиті найбільші страхи
[x]
лиш мить контролю та кілька крапель алкоголю
так дивовижно як легко я опинилась в твоїх руках
сама заманюючи себе в обійми
я наче забула про майбутнє
сама куштуючи твої вуста
так безвідмовно прийшла в твоє життя
уже не як друг
чи знайома
чи просто звук
твоїх дверей
коли востаннє ми кохались
коли востаннє з тобою прокидалась
лиш мить і кілька крапель
так легко я втрачаю контроль
я вже не чую своїх слів не чую й почуттів
сама продовжую несказані діалоги
слова любові і про незгоди
раніше пережиті не з тобою
[x]
Раніше я була поетом і вірила у чудеса
на нічному небі раділа зорям
у твому погляді бачила несказані слова
віднесені вітром у чужії края
твоїми вустами читала поезії
і твоїми словами звучали симфонії
раніше мить не кричала жагою чи холодом душі
змінила біль на порожнечу
тепер навколо всі немов чужі
а серце благає про втечу
[x]
Десь на безодню наткнувшись
блукаючи моїми і твоїми мріями
ніколи так і спокій не знайшовши
залиш все як було і поділи між країнами
злякавшись, що свій сон доведеться розділити
без прощання покинеш мій подих
[x]
My body is my kingdom
my heart is my castle
i keep my feelings in prison
but my key is missing
we don't like visitors
cause they become predators
none of them staying for long
none of them begging to log
i invited you for a ball
beacause i thought it was fun
but i never knew that your charm
will become my biggest harm
i thought you were in friends with illusion
but i've come to conclusion
you are my impulsion
a heart of mine revolution
but you kept me so close for a sight
and forgot me for when you're afar
you took all my gold away
and sold it on another day
then when i left my feelings aside
you rememberred of the love of mine
but i would not give you a smile
and i wouldn't look in your eyes not this time
i keep all my feelings in prison
and you are the reason
they come in my wisdom
and you are the prison
to keep them in reason
[x]
i heard today
some spoke about your eyes
i thought it's natural for me
when they came up in my mind
for when they meet my own
i feel there's nowhere to hide
and it occured to me today
that it's the best place i can stay
it's funny when they say
how beautiful is the sky during the day
and the leafs in the end of the spring
but i've found the beauty in the chocolate and tea
perhaps they come to me
for when i'm lonely in the night
and for the sight that comes out from my mind
i should release the heartbeat from my chest
and give my sleep to someone else
i used to be a poet
i used to write from love and desire
i used to know the exact shade of his eyes
i used to cry for few days
during the snowfall
or during the storm
sun never shined upon my dreams
and they sure were full of fears
it was no history nor love
it was a tragedy of a broken soul
it may have a beginning but there's no end
cause i still dream about his lips
of his arms holding my wrist
and there was a desire
could it ever be love?
i may not be fond of romantic stories
but i wish i had at least one for my own
just for my body and for my heart to be filled with some joy
for its heart to be loved before it lays for forever in the cold
and i used to love
i used to care
i used to know every date our eyes have met
i used to wish every night he'll comeback
or i'll be gone
but i don't care
not anymore
i used to be a poet
i used to write stories
i may have forgotten dates
i may have convinced myself that way
but that was yesterday
now it's a different day
and tommorrow never shows your fate
[x]
i remember the times as a child
when i looked to the sky
wished to be loved one day
i remember the days when i could smile whole day
and haven't shed a tear for a week
i remember when my life was as simple as line
and i had no fear for whats behind
what does people have in mind
when they look in your eyes
what the future is hiding
and how is that to be human and nice
i remember i could belive in my self
and the words that others say
i remember i could belive
that everyday would be nice
[x]
навіть після такої ночі сонце прокидається прекрасно,
цей світ неймовірний,
залишити його запізно,
вибачте не піду, залишусь поки дишу
[x]
i left my love on the second day of winter
i left my love to never be alone
i couldn't find my way back home
i couldn't see it through the glitter all above the snow
i should never cry when it's cold
so i prayed to a God
to be a bit more strong
perhaps i was never wrong
perhaps i cry with you all along
i came back on the fourth day of winter
i knew it would be bitter
still i promised to myself
i am not going to dispel
i thoght when the sun came through
i am on my way to you
but i was blinded by the shinning
that there was girl of lighting
behind the shoulder of yours
that you were not even hiding
for the days before my birthday
i was warn about your love
should have known before the snow
for me you have no thing to say
and you will go your way
still carry me on thread
to keep you in my head
[x]
звуку тардіса не чутно
двійки шепчуть шось на вушко
шерлок весело стрибає
а джон в саду зітхає
треба вчитись каже совість
моріарті пісню водить
чуєш звуки барабанів
коли хочеш по халяві
мати п'ять або чотири
а супермасивні дири
увісні приходять
твоє серце так заводять
шо не хочеться і жити
лиш думками плисти
життя руками наче листи
пролистати
і поплисти
P.S. цей вірш був написаний випадково як відповідь подрузі в вк, в ньому немає нічого особливого, але все ж він досить крутий, а ще йому вже майже 4 роки...
[x]
ти не Бог і не диявол
проходячи дива не сотворяєш
ідучи мороку не наганяєш
ти не світло і не тінь
життя без тез тебе ніби можливе
однак надто сіре
ти моя найкраща мрія
і ти мій найгірший сон
дозволь лиш мені бути
твоїм щоденним теплом
а не своїм найщирішим гріхом
дозволь мені лиш стати твоєю
на сьогодні на завтра
чи навіть назавжди
[x]
і не розумію чи це я втрачаю чи у інших немає вже глузду, а може й не було раніше
кожен день так не спати можна ж голову зламати і пуститись у вир тих нікчемних "а хто ти??.."
всі то тут сміються то там, кажуть навмисне всім кисло та ж не вірять словам
як полюбиш когось кажуть будеш щасливим та як серце розіб'ють то полюбиш себе
кожен правди не скаже бо брехня це життя та вони ж закликають всіх потім бути чесним й бажати добра
так важко забути почуття, та як забудеш то вже не буде їм буття
навіть у вісні вони вже будуть не ті, неначе дим погаслого полум'я
і тільки так коли із вогня виринатиме дах
у біді ти свій дім не залишиш, у біді ти його віднайдеш
поховаєш у собі всі жахи й сумління
та на могилу приходитимеш щодня
якось так, а точніше ніяк
щось раніше важило всесвіт
сьогодні ж навіть не грам
кажуть так важливо залишатись собою
саме так залишишся один на один з собою...
вони будуть приходити і йти
залишаючи по собі сни
з тобою, та ж ні без тебе прожила
і жити далі буду
одного разу я хотіла знати, які на смак твої слова
та дізнавшись не змогла забути
відлуння їх ще досі наповнють вуста
тому і залишилась без сна
хоч в них там все чудово, але ж не так
вогонь там не горить, а тліє
і доторк твій такий невмілий
[x]
ідучи додому з роботи
можна вірш написати
про те як тихенько на твою голову сніг лягає,
а поперед твоїми очима хтось день проклинає
про те як існують такі люди
без яких життю не бути
про те як на вулиці стоять машини
ці незмінні механізми на бензині
під світлом ліхтарів їх білим пилом засипає
а дороги склом покриває
роблячи їх непроїздними
а водіїв пішоходами злими
[x]
хоч засохли троянди у дворі,
неначе вичерпане почуття,
і немає в них більше життя
та ще досі проштрикають назовні
і немає їм вороття
хоч так палко
загорівся цей вогонь
з кожним дотиком твоїх долонь
його ніхто не потушив ніхто ним не зігрівся
без твого подиху він трохи стишився
і може опіки скували, а може чужий вогонь привабив
із кожним днем я в нім згораю
[x]
Це аж ніяк не справа в пристрасті
Як в почуттях
Раніше ти для нього була на відстані
Тепер у еротичних думках
Це аж ніяк не справа у взаємності
Бо їх уже давно нема
Це твоїх рук маленькі хитрощі
Щодо відносин у які прийшла зима
[x]
душа людини криє в собі історії чотирьох морів
таке прекрасне і водночас таке брудне
таке тендітне, але міцніше ніж камінь
у ній ми знаходимо тривогу та спокій
у ній ми знаходимо сили
проте не завжди їх вистачає..
до тебе Господи, сьогодні несказаними вголос словами звертаюсь
я вірю в тебе проте твоїм рабом не стану
колись я вірила в чудеса, а сьогодні в вдачу
колись розмовляла з вітром, а тепер зі страхом
я знаю, що іду наперекір усім і все ще часто спотикаюсь
й хоча душа ще плаче і серце інколи стихає
там крик у сні затьмарює мій сором
там воля людська надихає
[x]
хтось проміняв моє життя
продав увесь сон
загубив моє щастя
вкрав чуже зло
знайшов у полі смуток і залишився з ним
десь у лісі глузд знайшов мене
то ж бо я це зробила і моя це вина,
що кожень день зустрічаю без чийогось тепла
залишила по собі нічого бо йшла весь час сама
для чогось прохожим повіла про своє я життя
та ж не їхнє то діло
та ж бо не їхні слова
що із уст моїх забрали мову
повернули серце у камінь моє знову
[x]
ніколи не достатньо лише погляду, дотику, слів кохання
достатньо їх лиш на коротке підтвердження свого вищевказаного твердження
про нібито неймовірно сильні почуття, про дні залишені на сум
про всі жахливі речі, моменти твоїх прощань, що приходять на ум
не достатньо їх для кожноденної посмішки, для божественної еротики
чи тої ж самої параноїки, що приходить що-три-дня
недостатньо розмовляти про любов, а мовчати про розлуку
недостатньо для відносин, але достатньо для почуття
достатньо для віршів чи прози,
однак недостатньо для книжок, історій, для життя
[x]
ну ось закінчилась одна боротьба та почалась нова
моя весна почалась раніше, та не закінчилась ніколи
пересікаючись з твоєю, лише на хвилини
наповнені днями в моїй голові
без тебе, з тобою, сьогодні чи завтра
то хочеш то байдуже, то соромно, то вражена
вже немає ні завтра не буде й сьогодні
твоє літо прийшло весною, а моє аж зимою
[x]
above all of love i could've get
i choose you to not forget
from the sparkles in your eyes
to the darkness in disguise
followed you from where the sun could rise
abandoned you so noone seen my cries
came back to where i fell
i heard the ringing of the bell
that i cannot complain
about my fears and pain
and stick it to the mouth
where noone on the south
could pour at me a bit of hope
a bit of love
where secrets have their lies
and where my body dies
it screams and weeps
in need of you
it screams and weeps
in fear of you
those places are the same
but i can feel the flame
is not that bright
it doesn't bring a light
to where i stand
to where i bend
forgive me that i pray
i must be not your pain
i want your happinnes so bright
to never leave a spark
forgive me that i stay
but cannot hear your say
come here i'm in despair
you're somewhere in my way
so close yet so unbelievably far
so bright yet so unbelievably dark
[x]
there's the thing that i don't want to know
but i suppose i would owe if i don't tell everyone
what i fear from inside but try to hide it in mind
why did the sun gone down for a night
crying in the red light
and rising from the dark
where the morning start
there's a reason behind the moon
why it can shine in the noon
why does the rain when it's cold
turn to snow when it fall
why my love is away
when i'm making my day
why the langauge i speak
isn't one that i think
i don't want to know
this feeling again
when everyone that i know
bring disgust to my home
or when there's noone to love
remind myself to breath all along
якесь таке безуспішне, сумнівне, ілюзією породжене
таке правдиве, звабливе й непорочне
неіснуюче та всюдисуще
почуття
[x]
залишся
ще на хвильку чи на дві
мені так приємно, коли ти поруч
і хоч так холодно в душі,
та зігріває твій голос
залишся
хоч на мить
ти для мене наче повінь,
що почала мою осінь
змивши всі сліди
зараз зовсім не час іти!
прокинься
так невблаганно солодко надворі
так чисто і тихо з тобою
сьогодні знову випав дощ,
а завтра навмисне прийдеш у сон
на одинадцятий день вересня ти украв мою мрію
там так тепло в твоїх обіймах
там так світло в осінній літній вечір
там музика та гра прожекторів
там присмак алкоголю на губах
там ти був мій, а я твоя
лиш день для почуття
а решта - звикаю жити без сна
і просто стараюсь віддати трохи добра
тоді я вірила твоїм словам
сьогодні там немає навіть співчуття
із вірою у тебе поховала віру в почуття
із вірою у себе знаходжу віру у життя
десь коло одинадцятої години теперішнього дня
а твої руки знову лагідно мене тримають
твої уста і очі тією ж симфонією до мене промовляють
і слова ледь чутно серце моє тривожать
і може її тут нема, та живе вона твоїми днями і ночами
може твоєї повісті не знає, але ж твоїм теплом себе зігріває
але навіщо ж тоді кличеш до себе ти мене
і ким насправді я для тебе є
і може ця симфонія ще лунає
от тільки більше струн немає і навіть душ, що її заграє
[x]
you're a temptation
a sweet disclosure
of my heart devotion
a greatest fear and a purest emotion
a night that could not resist the shining
a light that always had a fear of dying
you did not come from the beneath
but the way you touch the ground
could not come from the clouds
you're something part of mystery
from an unhidden fantasy
you're a revelation
in a prettiest disguise
and a necessary thought
by a seduced imagination
you're my favourite salvation
and a part blinded sight,
born out from a vivid perception
of my broken mind
you are the best of my mistakes
that might go even worse
but you're no threat for my body
or even for my soul
though for my heart you're a beckon
and my mind you can blow
i am still not going cold
[x]
проводиш день з ненавистю до інших, а ніч з ненавистю до себе
на мить захочеш вибачитись та вже немає нікого навколо тебе
життя невпинна штука, слова ж не завжди можна заковтнути
ідеш немовби в комі і кожен раз втрачаєш друга
і може очікуєш забагато
та кожен раз розчаровуєшся в людях
чи то в них посмішка крива чи то душа гнила
та немає більше світла в їхніх думах
i'm on the dropside of the ocean
i'm in my dream in motion
i know my feelings unsafe
i keep my meanings for days
and there's a trouble in my way
and there's my needings i should pay
the battles going in my head
the thoughts of you are driving me insane
i'm loosing things i had for thousand years
i'm loosing nights in a hundreth of tears
looking for a direction to come by
trying to fight the wars right
making mistakes still counts as human
broken minds are no longer to full us
continue to search for the reason and meaning
finding nothing but the feeling
we are somewhere we shouldn't have been
we are somewhere they need us to be
perhaps i should find if it's real to be blind
does my mind led me somewhere i've no place to hide
as i may count my time
i am loosing my mind
this road has two ways
but i'm i the middle of pace
saving the souls is no longer my order
living the life but having disorder
up to the sky
but touching the ground
feeling the nature
but live in the town
combine what is yours
find the ways to come close
[x]
я пам'ятаю ти колись мене тримав, немов північні зорі сяяли твої очі
я пам'ятаю ти колись мені казав, що любиш і твій поцілунок тої ночі
я знаю колись не хотіла відпускати, а потім двічі, потім тричі так весь час по колу тебе пускала
я знаю, що повинна бути не з тобою
от тільки надто вже звикла до цієї гри з любов'ю
хоч знаю де і з ким ти та лиш зізнання
щоб назавжди стихло моє кохання
було би вдосталь, а може й ні та все ж заслужила на щирість декількох слів
[x]
десь там на горизонті видно сонце
і ми схопившись за проміння обпікаєм душі
так тягнемося до раю, ми забуваєм
що ще ногами стоїмо на суші
одні бурмочуть щось під ніс і крикнути не можуть
інші ж самі ходять по вагонах і тільки їх усюди чути
і тільки їх повсюди повно
[x]
десь там в куточку завжди невидима тобі
лежить, не вмерла, лиш спочиває
між зорей погляд блуде свій
на те що ти так легко знаєш
знайде там варіантів не один
комусь позичить та не відбере,
того що так душа благає
лиш так вона свій спокій віднайде
буває так хочеться посповідатись
та ні ж не в церкві
і не завжди про гріх
просто виговоритись про все, що так болить
буває хочеться кричати
та щоб ніхто не чув
бо ніколи ще чужому оку
не траплявся чийсь сум
чомусь так тихо тихо бо немає друзів
і нема людей довкола я
чомусь зустрілись ми опівночі
моя свідомість моя душа і я
усі уже мовчать, а ми говорим
про сотні років тому пробачене і забуте
про сотні миль звідси серцем відчуте
Після кожного "ти зі мною"
я хочу почути "я з тобою"
може занадто
та завжди замало
твого погляду з чужого плеча
твої губи я знаю на память
твої руки обіймають у снах
я не така як вона
для мене це вперше
залишся на більше
забудь про буденне
і може навмисне сьогодні це я
а її тут нема
і може взимку весна
забула дорогу до сна
забудь, прийди і не вертайся
у тінь покинь усю ту лють
залиш її і прокидайся
вони тебе вже не знайдуть
і звісно можу помилятись
та все ж права
з тобою хочу повертатись
до всіх тих снів у яких сама
[x]
i have a nightmare
where everything is how i want it to be
except for me
where people laugh and smile
but they don't notice me
they go to parties, on events
but cannot see my face
i have that nightmare everyday
the truth that people carried away
along with problems, fears and pain
they work to lose their brain
when the sun is in vain
follow them through the day
they think it's them to obey
when there're people so kind in a fame
but brutal when you give them a name
i have a nightmare it won't go away
please people hear me when i scream your name
it's not me to decide your fate
but you're so close to degrade
along with your dreams you're going to fade
for the stars you couldn't see through the day
there's a time to delay
then don't waste it to pay
all the crimes of your sway
there's a nightmare in my head
for the day when i'll be dead
where the people stood and stare
on the place they could've dare
will withstand impoliteness and despair
true love, regret and all these years
will somehow happen to an end
[x]
