ну ось закінчилась одна боротьба та почалась нова
моя весна почалась раніше, та не закінчилась ніколи
пересікаючись з твоєю, лише на хвилини
наповнені днями в моїй голові
без тебе, з тобою, сьогодні чи завтра
то хочеш то байдуже, то соромно, то вражена
вже немає ні завтра не буде й сьогодні
твоє літо прийшло весною, а моє аж зимою
[x]
above all of love i could've get
i choose you to not forget
from the sparkles in your eyes
to the darkness in disguise
followed you from where the sun could rise
abandoned you so noone seen my cries
came back to where i fell
i heard the ringing of the bell
that i cannot complain
about my fears and pain
and stick it to the mouth
where noone on the south
could pour at me a bit of hope
a bit of love
where secrets have their lies
and where my body dies
it screams and weeps
in need of you
it screams and weeps
in fear of you
those places are the same
but i can feel the flame
is not that bright
it doesn't bring a light
to where i stand
to where i bend
forgive me that i pray
i must be not your pain
i want your happinnes so bright
to never leave a spark
forgive me that i stay
but cannot hear your say
come here i'm in despair
you're somewhere in my way
so close yet so unbelievably far
so bright yet so unbelievably dark
[x]
there's the thing that i don't want to know
but i suppose i would owe if i don't tell everyone
what i fear from inside but try to hide it in mind
why did the sun gone down for a night
crying in the red light
and rising from the dark
where the morning start
there's a reason behind the moon
why it can shine in the noon
why does the rain when it's cold
turn to snow when it fall
why my love is away
when i'm making my day
why the langauge i speak
isn't one that i think
i don't want to know
this feeling again
when everyone that i know
bring disgust to my home
or when there's noone to love
remind myself to breath all along
якесь таке безуспішне, сумнівне, ілюзією породжене
таке правдиве, звабливе й непорочне
неіснуюче та всюдисуще
почуття
[x]
залишся
ще на хвильку чи на дві
мені так приємно, коли ти поруч
і хоч так холодно в душі,
та зігріває твій голос
залишся
хоч на мить
ти для мене наче повінь,
що почала мою осінь
змивши всі сліди
зараз зовсім не час іти!
прокинься
так невблаганно солодко надворі
так чисто і тихо з тобою
сьогодні знову випав дощ,
а завтра навмисне прийдеш у сон
на одинадцятий день вересня ти украв мою мрію
там так тепло в твоїх обіймах
там так світло в осінній літній вечір
там музика та гра прожекторів
там присмак алкоголю на губах
там ти був мій, а я твоя
лиш день для почуття
а решта - звикаю жити без сна
і просто стараюсь віддати трохи добра
тоді я вірила твоїм словам
сьогодні там немає навіть співчуття
із вірою у тебе поховала віру в почуття
із вірою у себе знаходжу віру у життя
десь коло одинадцятої години теперішнього дня
а твої руки знову лагідно мене тримають
твої уста і очі тією ж симфонією до мене промовляють
і слова ледь чутно серце моє тривожать
і може її тут нема, та живе вона твоїми днями і ночами
може твоєї повісті не знає, але ж твоїм теплом себе зігріває
але навіщо ж тоді кличеш до себе ти мене
і ким насправді я для тебе є
і може ця симфонія ще лунає
от тільки більше струн немає і навіть душ, що її заграє
[x]
you're a temptation
a sweet disclosure
of my heart devotion
a greatest fear and a purest emotion
a night that could not resist the shining
a light that always had a fear of dying
you did not come from the beneath
but the way you touch the ground
could not come from the clouds
you're something part of mystery
from an unhidden fantasy
you're a revelation
in a prettiest disguise
and a necessary thought
by a seduced imagination
you're my favourite salvation
and a part blinded sight,
born out from a vivid perception
of my broken mind
you are the best of my mistakes
that might go even worse
but you're no threat for my body
or even for my soul
though for my heart you're a beckon
and my mind you can blow
i am still not going cold
[x]
проводиш день з ненавистю до інших, а ніч з ненавистю до себе
на мить захочеш вибачитись та вже немає нікого навколо тебе
життя невпинна штука, слова ж не завжди можна заковтнути
ідеш немовби в комі і кожен раз втрачаєш друга
і може очікуєш забагато
та кожен раз розчаровуєшся в людях
чи то в них посмішка крива чи то душа гнила
та немає більше світла в їхніх думах
i'm on the dropside of the ocean
i'm in my dream in motion
i know my feelings unsafe
i keep my meanings for days
and there's a trouble in my way
and there's my needings i should pay
the battles going in my head
the thoughts of you are driving me insane
i'm loosing things i had for thousand years
i'm loosing nights in a hundreth of tears
looking for a direction to come by
trying to fight the wars right
making mistakes still counts as human
broken minds are no longer to full us
continue to search for the reason and meaning
finding nothing but the feeling
we are somewhere we shouldn't have been
we are somewhere they need us to be
perhaps i should find if it's real to be blind
does my mind led me somewhere i've no place to hide
as i may count my time
i am loosing my mind
this road has two ways
but i'm i the middle of pace
saving the souls is no longer my order
living the life but having disorder
up to the sky
but touching the ground
feeling the nature
but live in the town
combine what is yours
find the ways to come close
[x]
я пам'ятаю ти колись мене тримав, немов північні зорі сяяли твої очі
я пам'ятаю ти колись мені казав, що любиш і твій поцілунок тої ночі
я знаю колись не хотіла відпускати, а потім двічі, потім тричі так весь час по колу тебе пускала
я знаю, що повинна бути не з тобою
от тільки надто вже звикла до цієї гри з любов'ю
хоч знаю де і з ким ти та лиш зізнання
щоб назавжди стихло моє кохання
було би вдосталь, а може й ні та все ж заслужила на щирість декількох слів
[x]
десь там на горизонті видно сонце
і ми схопившись за проміння обпікаєм душі
так тягнемося до раю, ми забуваєм
що ще ногами стоїмо на суші
одні бурмочуть щось під ніс і крикнути не можуть
інші ж самі ходять по вагонах і тільки їх усюди чути
і тільки їх повсюди повно
[x]
десь там в куточку завжди невидима тобі
лежить, не вмерла, лиш спочиває
між зорей погляд блуде свій
на те що ти так легко знаєш
знайде там варіантів не один
комусь позичить та не відбере,
того що так душа благає
лиш так вона свій спокій віднайде
буває так хочеться посповідатись
та ні ж не в церкві
і не завжди про гріх
просто виговоритись про все, що так болить
буває хочеться кричати
та щоб ніхто не чув
бо ніколи ще чужому оку
не траплявся чийсь сум
чомусь так тихо тихо бо немає друзів
і нема людей довкола я
чомусь зустрілись ми опівночі
моя свідомість моя душа і я
усі уже мовчать, а ми говорим
про сотні років тому пробачене і забуте
про сотні миль звідси серцем відчуте
Після кожного "ти зі мною"
я хочу почути "я з тобою"
може занадто
та завжди замало
твого погляду з чужого плеча
твої губи я знаю на память
твої руки обіймають у снах
я не така як вона
для мене це вперше
залишся на більше
забудь про буденне
і може навмисне сьогодні це я
а її тут нема
і може взимку весна
забула дорогу до сна
забудь, прийди і не вертайся
у тінь покинь усю ту лють
залиш її і прокидайся
вони тебе вже не знайдуть
і звісно можу помилятись
та все ж права
з тобою хочу повертатись
до всіх тих снів у яких сама
[x]
i have a nightmare
where everything is how i want it to be
except for me
where people laugh and smile
but they don't notice me
they go to parties, on events
but cannot see my face
i have that nightmare everyday
the truth that people carried away
along with problems, fears and pain
they work to lose their brain
when the sun is in vain
follow them through the day
they think it's them to obey
when there're people so kind in a fame
but brutal when you give them a name
i have a nightmare it won't go away
please people hear me when i scream your name
it's not me to decide your fate
but you're so close to degrade
along with your dreams you're going to fade
for the stars you couldn't see through the day
there's a time to delay
then don't waste it to pay
all the crimes of your sway
there's a nightmare in my head
for the day when i'll be dead
where the people stood and stare
on the place they could've dare
will withstand impoliteness and despair
true love, regret and all these years
will somehow happen to an end
[x]
