знаходивши себе удвох, ми прокидались вранці
де ти все мрієш невіданими снами
де я живу не своїми життями
тікаючи у море слів я бачила свій спокій
здавалося таким виглядав твій докір
коли шукаючи тебе знаходила тривогу
у тебе в відповідь не було телефону
мистецтво зникнення чи безуспішний маневр?
чи був в мене шанс знайти твоє серце в той момент?
коли між словами минучого лунали слова безмежного
коли цілі ночі розривались приречено
ти моя власна версія розбитого серця
щоб забути про біль, що невпинно рветься
щойно заплутана мить промайнула негайно
тільки повінь води, затопила морально
