Теплі весняні ночі у листопад 
Розвіяли згадку про твій останній подих
Затьмаривши розум, я бачу лиш спокій, 
І забувши, що тебе тримати завжди було так важко
Посеред вітру тривоги, я потонула відчувши твій дотик
Здогадуючись, що розпалюю попіл 
Я марно тримала на згадку листи про минулу осінь

[x]

Я так і нічого не навчилась
Не змогла переступати через себе
Дивитися ненависті в очі
Робити вірні вчинки і оцінювати помилки
Можливо все це не для мене і колись все завершиться немовби це сон...

Однак любити безмежно, сподіватись беззаперечно
І мріяти, що втома вночі повалить мене з ніг
Кожного дня опинятись посеред поля ідей, та діяти невдовзі?...
Чи міняти день на ніч і полювати на осінь?
Що-місяць все терпиміше відчувати повінь, 
Аж доки невпинно не закричу на поміч!...

Саме так розпочався цей рік
Ним і закінчиться моя повість
Словами несказаної журби
Мріями тихої згоди.

[x]

Десятки кілометрів щастя, що крізь біль і смуток змушують побачити твій погляд інакше
Міняючись крізь промені сонця твої кольори знову нагадували чудернацькі рядки,
Що їх тобі про мене написав юнацький та ще мабуть безмежний подих націлений на радість
Тисячі кілометрів навзаєм та все ж годинами цілую камінь
Такі прекрасні між тобою миті раптово розлились у тиші
Мільйони метрів вздовж та поглядом ламаєш ритм,
Яким був покладений щодень проведений з тобою
Мільярдами зорей оповита ніч
Лиш в одній відчуваю твій дотик, 
Що розчинився на тлі розмитої дороги

[x]

сьогодні ще тільки вівторок
готуйся ще тридцять днів так прожити
полізти у море у гори сходити
зібрати портфель і гоу відпочити
де мало-терпляча природа і сонячні сходи без зливів
мабуть відчуваю, що завтра мене не збудити, 
робочими буднями цей туман оповитий

[x]

Гадаєш

Гадаєш я тебе любила, кожен день малюючи нові фарби
Співаючи загадкові пісні?
Чекала, що тримаючи себе позаду прийду назустріч тобі
Чи все ж терпимо сподівалась, що увісні
Все замінить спокій, що увірветься навесні?
Гадаєш тиша полюбила мене ще уночі,
Та зганьбила мене як тільки прийшла у свій дім?
Гадаєш це привілей чекати не знаючи спокою?
Чи просто тікати чужою дорогою?
Гадаєш...
А здавалось тоді вогнем палав твій погляд
Пристально дивлячись у мій бік...

[x]

Я аж ніяк не хочу спати цієї весни все заплакано схоже на стави
Я аж ніяк не думаю про любов, що так напрошується з вистави
Мабуть прокляла мене та похоть, що стала для мене коханням
Чи колись минула моїми думками ця неперевершена пані
Що сколихнула мене тоді, коли все було в ідеалі
Я не тримала ні віри ні зла за плечима, лиш почуттями обіймала
І мабуть так і не відпустила
Бажання, ревнощі, кохання
Чи зрада, пестощі на прохання
Залишатись поруч,
Кожну ніч, що сяє не зорями

[x]

Найважливіша частина мого життя

Ти найважливіша частина мого життя, що лине крізь вітер
найгарніша мелодія мого життя навіки здобута
найкраща повість, якою залишусь тут я
найгірша розлука це з тобою любов моя

та достатньо лиш секунди щоб змінити твоє ім'я
достатньо його поцілунку щоб залишила твоє серце я
достатньо чужого тепла кожної холодної ночі
достатньо та чи достатньо до кінця життя

ти найважливіша частина мого життя, та хто ти чому ти мене не чуєш?
ти найвизначніша повість молодого творця, та чи ти дійсно існуєш?
ти найбільший гріх мого буття, кожнодення без тебе - залишатись у силі,
ти найзначніша поразка моя бо без тебе я не буду жити

[x]

Моя власна версія розбитого серця

може лише снами блукали ми неначе в танці
знаходивши себе удвох, ми прокидались вранці
де ти все мрієш невіданими снами
де я живу не своїми життями

тікаючи у море слів я бачила свій спокій
здавалося таким виглядав твій докір
коли шукаючи тебе знаходила тривогу
у тебе в відповідь не було телефону

мистецтво зникнення чи безуспішний маневр?
чи був в мене шанс знайти твоє серце в той момент?
коли між словами минучого лунали слова безмежного
коли цілі ночі розривались приречено

ти моя власна версія розбитого серця
щоб забути про біль, що невпинно рветься
щойно заплутана мить промайнула негайно
тільки повінь води, затопила морально

[x]