буває так хочеться посповідатись
та ні ж не в церкві
і не завжди про гріх
просто виговоритись про все, що так болить

буває хочеться кричати 
та щоб ніхто не чув
бо ніколи ще чужому оку
не траплявся чийсь сум

чомусь так тихо тихо бо немає друзів
і нема людей довкола я
чомусь зустрілись ми опівночі
моя свідомість моя душа і я

усі уже мовчать, а ми говорим
про сотні років тому пробачене і забуте
про сотні миль звідси серцем відчуте

[x]