Я так і нічого не навчилась
Не змогла переступати через себе
Дивитися ненависті в очі
Робити вірні вчинки і оцінювати помилки
Можливо все це не для мене і колись все завершиться немовби це сон...

Однак любити безмежно, сподіватись беззаперечно
І мріяти, що втома вночі повалить мене з ніг
Кожного дня опинятись посеред поля ідей, та діяти невдовзі?...
Чи міняти день на ніч і полювати на осінь?
Що-місяць все терпиміше відчувати повінь, 
Аж доки невпинно не закричу на поміч!...

Саме так розпочався цей рік
Ним і закінчиться моя повість
Словами несказаної журби
Мріями тихої згоди.

[x]