десь там на горизонті видно сонце
і ми схопившись за проміння обпікаєм душі
так тягнемося до раю, ми забуваєм
що ще ногами стоїмо на суші
одні бурмочуть щось під ніс і крикнути не можуть
інші ж самі ходять по вагонах і тільки їх усюди чути
і тільки їх повсюди повно
[x]
Немає коментарів:
Дописати коментар