Ти

на одинадцятий день вересня ти украв мою мрію
там так тепло в твоїх обіймах
там так світло в осінній літній вечір
там музика та гра прожекторів
там присмак алкоголю на губах
там ти був мій, а я твоя
лиш день для почуття
а решта - звикаю жити без сна
і просто стараюсь віддати трохи добра 
тоді я вірила твоїм словам
сьогодні там немає навіть співчуття
із вірою у тебе поховала віру в почуття
із вірою у себе знаходжу віру у життя

десь коло одинадцятої години теперішнього дня
а твої руки знову лагідно мене тримають
твої уста і очі тією ж симфонією до мене промовляють
і слова ледь чутно серце моє тривожать 
і може її тут  нема, та живе вона твоїми днями і ночами
може твоєї повісті не знає, але ж твоїм теплом себе зігріває
але навіщо ж тоді кличеш до себе ти мене
і ким насправді я для тебе є
і може ця симфонія ще лунає 
от тільки більше струн немає і навіть душ, що її заграє 

[x]