Завдаючи болю, немов ковтком надії прокотився цей день
пригадуючи прекрасні пісні, я забуваю чим закінчуються ці історії,
чим відповісти на щось чого не існує, чим заспокоїти ці тихі дні
що думками охоплюють реальність та завдають болю не мені?

[x]

Якщо кожна ніч для них проявляється спокоєм, а для мене тривогою
Ділячи свої почуття на можливо і хочу, а кожну мить розділяти незгодою,
Що ідеально можна назвати покірною свободою...
Якщо такою я уявила собі контрольовану емоцію 
Якою ж тоді для мене буде урочиста церемонія?

Чи може це сором,
А може це пристрасть,
А може весною ведеться
Убратись в щось барвисте
Щось заборонене і чисте
Щось не призначене для мене
І не навмисне...

[x]

Теплі весняні ночі у листопад 
Розвіяли згадку про твій останній подих
Затьмаривши розум, я бачу лиш спокій, 
І забувши, що тебе тримати завжди було так важко
Посеред вітру тривоги, я потонула відчувши твій дотик
Здогадуючись, що розпалюю попіл 
Я марно тримала на згадку листи про минулу осінь

[x]

Я так і нічого не навчилась
Не змогла переступати через себе
Дивитися ненависті в очі
Робити вірні вчинки і оцінювати помилки
Можливо все це не для мене і колись все завершиться немовби це сон...

Однак любити безмежно, сподіватись беззаперечно
І мріяти, що втома вночі повалить мене з ніг
Кожного дня опинятись посеред поля ідей, та діяти невдовзі?...
Чи міняти день на ніч і полювати на осінь?
Що-місяць все терпиміше відчувати повінь, 
Аж доки невпинно не закричу на поміч!...

Саме так розпочався цей рік
Ним і закінчиться моя повість
Словами несказаної журби
Мріями тихої згоди.

[x]

Десятки кілометрів щастя, що крізь біль і смуток змушують побачити твій погляд інакше
Міняючись крізь промені сонця твої кольори знову нагадували чудернацькі рядки,
Що їх тобі про мене написав юнацький та ще мабуть безмежний подих націлений на радість
Тисячі кілометрів навзаєм та все ж годинами цілую камінь
Такі прекрасні між тобою миті раптово розлились у тиші
Мільйони метрів вздовж та поглядом ламаєш ритм,
Яким був покладений щодень проведений з тобою
Мільярдами зорей оповита ніч
Лиш в одній відчуваю твій дотик, 
Що розчинився на тлі розмитої дороги

[x]

сьогодні ще тільки вівторок
готуйся ще тридцять днів так прожити
полізти у море у гори сходити
зібрати портфель і гоу відпочити
де мало-терпляча природа і сонячні сходи без зливів
мабуть відчуваю, що завтра мене не збудити, 
робочими буднями цей туман оповитий

[x]

Гадаєш

Гадаєш я тебе любила, кожен день малюючи нові фарби
Співаючи загадкові пісні?
Чекала, що тримаючи себе позаду прийду назустріч тобі
Чи все ж терпимо сподівалась, що увісні
Все замінить спокій, що увірветься навесні?
Гадаєш тиша полюбила мене ще уночі,
Та зганьбила мене як тільки прийшла у свій дім?
Гадаєш це привілей чекати не знаючи спокою?
Чи просто тікати чужою дорогою?
Гадаєш...
А здавалось тоді вогнем палав твій погляд
Пристально дивлячись у мій бік...

[x]

Я аж ніяк не хочу спати цієї весни все заплакано схоже на стави
Я аж ніяк не думаю про любов, що так напрошується з вистави
Мабуть прокляла мене та похоть, що стала для мене коханням
Чи колись минула моїми думками ця неперевершена пані
Що сколихнула мене тоді, коли все було в ідеалі
Я не тримала ні віри ні зла за плечима, лиш почуттями обіймала
І мабуть так і не відпустила
Бажання, ревнощі, кохання
Чи зрада, пестощі на прохання
Залишатись поруч,
Кожну ніч, що сяє не зорями

[x]

Найважливіша частина мого життя

Ти найважливіша частина мого життя, що лине крізь вітер
найгарніша мелодія мого життя навіки здобута
найкраща повість, якою залишусь тут я
найгірша розлука це з тобою любов моя

та достатньо лиш секунди щоб змінити твоє ім'я
достатньо його поцілунку щоб залишила твоє серце я
достатньо чужого тепла кожної холодної ночі
достатньо та чи достатньо до кінця життя

ти найважливіша частина мого життя, та хто ти чому ти мене не чуєш?
ти найвизначніша повість молодого творця, та чи ти дійсно існуєш?
ти найбільший гріх мого буття, кожнодення без тебе - залишатись у силі,
ти найзначніша поразка моя бо без тебе я не буду жити

[x]

Моя власна версія розбитого серця

може лише снами блукали ми неначе в танці
знаходивши себе удвох, ми прокидались вранці
де ти все мрієш невіданими снами
де я живу не своїми життями

тікаючи у море слів я бачила свій спокій
здавалося таким виглядав твій докір
коли шукаючи тебе знаходила тривогу
у тебе в відповідь не було телефону

мистецтво зникнення чи безуспішний маневр?
чи був в мене шанс знайти твоє серце в той момент?
коли між словами минучого лунали слова безмежного
коли цілі ночі розривались приречено

ти моя власна версія розбитого серця
щоб забути про біль, що невпинно рветься
щойно заплутана мить промайнула негайно
тільки повінь води, затопила морально

[x]

Мінімальне люблю

знаєш,
я насправді не знаю чому саме ти
чи чому я хвилююсь твоїй увазі її красі
наспрвді не розумію, що мене скоихнуло на почуття
у цей всебажаний час
не знаю чому саме ти зачепив мої думки
захопив мої серця
створив стільки бажань та мрій у мені
нарешті повернув рівновагу в житті
знаєш,
я навряд чи коли-небудь покохаю
чи зможу жити із тим ким є ти
проте є стільки бажань і стільки миттєвостей в житті
стільки краплинок спогадів
якими я хочу щоб став ти
знаєш,
я ще досі сумую незнаючи чому
я завжди люблю чути твій голос
і навіть якщо це не так
я все ж хочу продовжити це на мінімальне люблю

[x]

шлунок наповнений безпричинними розмовами
голова кишить давніми спогадами
все, що здавалось стабільним - в історії
ідіотськими днями чекаєш ейфорії

що безмежно забуте, неповністю прощене
чекає на вході
що безцінно болюче і вкрадене з сповіді
іде за тобою 

твоїми ж словами повернене
твоїми ж бажаннями прокинуте
таким ж ідіотськими розмовами
такими ж ідіотськими історіями
розпочате те, що було так міцно забуте

ночі твоїми думками написані
а дні твоїми мріями здобуті
у снах найстрашніші теорії
наяву прожиті найбільші страхи

[x]

Лиш Мить Контролю Та Кілька Крапель Алкоголю

лиш мить контролю та кілька крапель алкоголю
так дивовижно як легко я опинилась в твоїх руках
сама заманюючи себе в обійми 
я наче забула про майбутнє
сама куштуючи твої вуста 
так безвідмовно прийшла в твоє життя
уже не як друг 
чи знайома
чи просто звук
твоїх дверей
коли востаннє ми кохались
коли востаннє з тобою прокидалась

лиш мить і кілька крапель
так легко я втрачаю контроль
я вже не чую своїх слів не чую й почуттів
сама продовжую несказані діалоги
слова любові і про незгоди
раніше пережиті не з тобою

[x]

Раніше я була поетом і вірила у чудеса
на нічному небі раділа зорям
у твому погляді бачила несказані слова
віднесені вітром у чужії края
твоїми вустами читала поезії
і твоїми словами звучали симфонії
раніше мить не кричала жагою чи холодом душі
змінила біль на порожнечу
тепер навколо всі немов чужі
а серце благає про втечу

[x]

My body is my kingdom
my heart is my castle
i keep my feelings in prison
but my key is missing

we don't like visitors
cause they become predators
none of them staying for long
none of them begging to log

i invited you for a ball
beacause i thought it was fun
but i never knew that your charm
will become my biggest harm

i thought you were in friends with illusion
but i've come to conclusion
you are my impulsion
a heart of mine revolution 

but you kept me so close for a sight 
and forgot me for when you're afar
you took all my gold away
and sold it on another day

then when i left my feelings aside
you rememberred of the love of mine
but i would not give you a smile
and i wouldn't look in your eyes not this time

i keep all my feelings in prison
and you are the reason
they come in my wisdom
and you are the prison
to keep them in reason

[x]

навіть після такої ночі сонце прокидається прекрасно, 
цей світ неймовірний, 
залишити його запізно, 
вибачте не піду, залишусь поки дишу

[x]

звуку тардіса не чутно
двійки шепчуть шось на вушко
шерлок весело стрибає
а джон в саду зітхає
треба вчитись каже совість 
моріарті пісню водить
чуєш звуки барабанів
коли хочеш по халяві
мати п'ять або чотири
а супермасивні дири
увісні приходять
твоє серце так заводять
шо не хочеться і жити 
лиш думками плисти 
життя руками наче листи
пролистати
і поплисти

P.S. цей вірш був написаний випадково як відповідь подрузі в вк, в ньому немає нічого особливого, але все ж він досить крутий, а ще йому вже майже 4 роки...

[x]

ти не Бог і не диявол
проходячи дива не сотворяєш
ідучи мороку не наганяєш
ти не світло і не тінь
життя без тез тебе ніби можливе
однак надто сіре
ти моя найкраща мрія
і ти мій найгірший сон
дозволь лиш мені бути 
твоїм щоденним теплом
а не своїм найщирішим гріхом
дозволь мені лиш стати твоєю
на сьогодні на завтра
чи навіть назавжди

[x]

Ойой

і не розумію чи це я втрачаю чи у інших немає вже глузду, а може й не було раніше
кожен день так не спати можна ж голову зламати і пуститись у вир тих нікчемних "а хто ти??.."
всі то тут сміються то там, кажуть навмисне всім кисло та ж не вірять словам
як полюбиш когось кажуть будеш щасливим та як серце розіб'ють то полюбиш себе
кожен правди не скаже бо брехня це життя та вони ж закликають всіх потім бути чесним й бажати добра

так важко забути почуття, та як забудеш то вже не буде їм буття
навіть у вісні вони вже будуть не ті, неначе дим погаслого полум'я

і тільки так коли із вогня виринатиме дах
у біді ти свій дім не залишиш, у біді ти його віднайдеш
поховаєш у собі всі жахи й сумління
та на могилу приходитимеш щодня

якось так, а точніше ніяк
щось раніше важило всесвіт
сьогодні ж навіть не грам
кажуть так важливо залишатись собою
саме так залишишся один на один з собою...

[x]

вони будуть приходити і йти
залишаючи по собі сни
з тобою, та ж ні без тебе прожила
і жити далі буду
одного разу я хотіла знати, які на смак твої слова
та дізнавшись не змогла забути
відлуння їх ще досі наповнють вуста
тому і залишилась без сна
хоч в них там все чудово, але ж не так
вогонь там не горить, а тліє
і доторк твій такий невмілий

[x]