I'm scared of unequal surfaces

Staying inside for too long

Being too conscious

I'm scared of leaving environment that feels like home

Loving my surroundings and keeping myself alone

I'm scared..

But what I'm scared of really? 

These words wrote themselves freely

And I'm on my knees and on my terminal fees in my own subconsciousness

Trying to keep myself sane and not too emotional

[x]

Завдаючи болю, немов ковтком надії прокотився цей день
пригадуючи прекрасні пісні, я забуваю чим закінчуються ці історії,
чим відповісти на щось чого не існує, чим заспокоїти ці тихі дні
що думками охоплюють реальність та завдають болю не мені?

[x]

Якщо кожна ніч для них проявляється спокоєм, а для мене тривогою
Ділячи свої почуття на можливо і хочу, а кожну мить розділяти незгодою,
Що ідеально можна назвати покірною свободою...
Якщо такою я уявила собі контрольовану емоцію 
Якою ж тоді для мене буде урочиста церемонія?

Чи може це сором,
А може це пристрасть,
А може весною ведеться
Убратись в щось барвисте
Щось заборонене і чисте
Щось не призначене для мене
І не навмисне...

[x]

Теплі весняні ночі у листопад 
Розвіяли згадку про твій останній подих
Затьмаривши розум, я бачу лиш спокій, 
І забувши, що тебе тримати завжди було так важко
Посеред вітру тривоги, я потонула відчувши твій дотик
Здогадуючись, що розпалюю попіл 
Я марно тримала на згадку листи про минулу осінь

[x]

Я так і нічого не навчилась
Не змогла переступати через себе
Дивитися ненависті в очі
Робити вірні вчинки і оцінювати помилки
Можливо все це не для мене і колись все завершиться немовби це сон...

Однак любити безмежно, сподіватись беззаперечно
І мріяти, що втома вночі повалить мене з ніг
Кожного дня опинятись посеред поля ідей, та діяти невдовзі?...
Чи міняти день на ніч і полювати на осінь?
Що-місяць все терпиміше відчувати повінь, 
Аж доки невпинно не закричу на поміч!...

Саме так розпочався цей рік
Ним і закінчиться моя повість
Словами несказаної журби
Мріями тихої згоди.

[x]

Десятки кілометрів щастя, що крізь біль і смуток змушують побачити твій погляд інакше
Міняючись крізь промені сонця твої кольори знову нагадували чудернацькі рядки,
Що їх тобі про мене написав юнацький та ще мабуть безмежний подих націлений на радість
Тисячі кілометрів навзаєм та все ж годинами цілую камінь
Такі прекрасні між тобою миті раптово розлились у тиші
Мільйони метрів вздовж та поглядом ламаєш ритм,
Яким був покладений щодень проведений з тобою
Мільярдами зорей оповита ніч
Лиш в одній відчуваю твій дотик, 
Що розчинився на тлі розмитої дороги

[x]

сьогодні ще тільки вівторок
готуйся ще тридцять днів так прожити
полізти у море у гори сходити
зібрати портфель і гоу відпочити
де мало-терпляча природа і сонячні сходи без зливів
мабуть відчуваю, що завтра мене не збудити, 
робочими буднями цей туман оповитий

[x]